Навіть сьогодні дехто з акваріумістів не розуміє, навіщо акваріуму стільки обладнання. “Але ж раніше обходилися” – кажуть вони. Дійсно, обходилися. Але можливості були обмежені порівняно із сучасністю: рибки лише самі простенькі, рослини – так само. Що вже там казати про раків чи корали! Про таке наші діди, що “обходилися”, і не мріяли! А якби хтось їм сказав, що є така штука, котра дасть можливість утримувати актинію або живу морську зірку в хатньому акваріумі – вони б за неї руку віддали.
Так само і зараз: можна обійтися без фільтра, без насоса, навіть без обігрівача. Але тоді у вас будуть лише прості болотні рослини, невеличкі рибки и небагато. Регулярні підміни води та правильне годування вам допоможуть. І акваріум буде все одно гарний. Але ж… Вирішуйте самі.
Акваріумне обладнання певною мірою псує зовнішній вигляд. Але якщо воно якісне, справді надійне та від солідної компанії-виробника – ним можливо навіть пишатися. До того ж, обладнання бере на себе певну частину роботи по догляду за акваріумом, яку інакше вам доведеться робити самотужки.
Аєрація
Кисень у воді повинен бути. Видобувати його з Н2О риби не вміють. Кисень потрапляє у воду природнім шляхом, змішуючись із нею біля поверхні. Чим швидше течія води, чим вищі хвилі – тим більше вони захоплюють кисню. Відкритий акваріум з невеликою кількістю невибагливих рибок може підтримувати достатній рівень кисню у воді. Але якщо є кришка, або якщо риб більше, вони починають страждати від гіпоксії.
Концентрація кисню у воді за наявності лише природного джерела його поповнення прямо залежить від того, наскільки щільно заселений акваріум. Риби його споживають. До того ж, кисень може випаровуватися з води, і відбувається це тим швидше, чим вища температура в акваріумі. Має значення також відношення глибини акваріума до площі поверхні води, що стикається з повітрям, оскільки випаровування відбувається з поверхні. Хімічні параметри води впливають на вміст кисню.
Правильна, оптимальна кількість кисню в акваріумі називається кисневим режимом. Для його досягнення важливо проводити спеціальні заходи по насиченню води киснем. По-перше, це посадка рослин. Зелені рослини виробляють кисень під час фотосинтезу, і частково задовольняють потреби риб, які, натоміть, підживлюють грунт своїми випорожненнями. Таким чином утворюється певна рівновага.
Проблема полягає у тому, що риб хочеться мати більше, ніж акваріум здатен утримувати самотужки. Аби не видивлятися їх десь між рослинами, а милуватися постійно. Одна рибка довжиною 15 см, якщо утримувати її без додаткового обладнання для насичення води киснем, потребуватиме до 100 літрів води. Тому сьогодні більшість акваріумістів бажають мати аератор.
Аератор. Що це?
Аератор – це прилад, що подає у воду кисень. Досить часто ця функція є додатковою у фільтра. Але такий прилад “два в одному” здатен забезпечувати киснем знову ж такі певною мірою благополучний прісний акваріум з живими рослинами. Якщо мова йде про морський акваріум, або цихлідник, або малявочник, або акваріум із дуже великими рибами – потрібен окремий аератор великої потужності. В іншому випадку рибки відчують нестачу кисню. Вони плаватимуть по поверхні, а деякі, чиї потреби більші, можуть навіть загинути.
Як обрахувати потужність аератора
Аератор має вносити в воду кисень, якого не вистачає. Формула “чим більше – тим краще” тут не працює: якщо кисню забагато рибкам це також не подобається. Вони можуть захворіти на газову емболію та ще деякі хвороби, пов’язані з порушенням дихання. Тому важливо перш ніж купувати аератор приблизно уявити, скільки кисню потрібно акваріуму додатково.
Фактор перший: живі рослини
Живі рослини виробляють кисень. Але тільки вдень, тобто, коли вони мають доступ до світла. Оскільки в акваріумі звичайно є кілька рослин, що затінюють одна одну, а також враховуючи, що інтенсивність фотосинтезу змінюється в залежності від багатьох причин, вирахувати, скільки кисню виробляють рослини в акваріумі можливо лише дуже приблизно.
До того ж рослини не тільки виробляють кисень, але й дихають ним – про це багато хто забуває. Вдень КПД рослин стосовно кисню позитивне, а вночі вони самі починають конкурувати з рибами за кисень. Чим більше рослин – тим більша задуха вночі.
Якщо ж ви скажете, що акваріум можливо освітлювати цілодобово – то помиляєтеся: рослини важко сприймають світло більше, ніж 12 годин на добу. В них теж є періоди активності та відпочинку.
Фактор другий: температура
Чим тепліше вода – тим менше у ній кисню. Але чим тепліше вода – тим швидше відбуваються метаболічні процеси в організмі риб, тобто, потреба у кисні зростає.
Фактор третій: мігранти
Не всі акваріумні мешканці заселяються туди за бажанням власника. Деякі, наприклад, равлики, іноді потрапляють випадково та розмножуються досить помітно, так що споживання ними кисню стає впливовим фактором функціонування акваріумної системи.
Інші мешканці, що ви їх не купляли – анаеробні бактерії. Так, вони приймають участь у азотному циклі і для акваріума корисні. Але кисень вони споживають також. Якщо риб годувати забагато, бактерії отримають живлення, і розмножаться у кількості, що більша за необхідну для підтримання азотного циклу. Вони почнуть споживати кисень у помітних кількостях.
Усі ці фактори мінливі, тож, визначити потужність аератора, що необхідна, майже неможливо. Доводиться йти іншим шляхом: проводити тестування. Це – набагато точніший метод.
На жаль, сьогодні у продажу немає кисневих тестів вітчизняного виробництва – лише іноземні, і вони досить дорогі. Нормою для прісного акваріума з “звичайними” рибами є 3-4 мг/л, а для особливо перебірливих – 5-7 мг/л. мешканці солоних акваріумів потребують більше кисню.
Аераторів багато – то який же з них обрати?
Досвідчені акваріумісти звертають увагу на розмір бульбашок, що випускає аератор. Дрібні бульбашки краще розчиняються у воді, а великі – спливають на поверхню і лускають, без будь-якої користі.
Але якщо клапан аератора зарити в грунт, він може продувати його, що дуже корисно. Аератори, що видають дрібні бульбашки – малопотужні, і грунт аерувати не можуть. Якщо в акваріумі бажано продувати грунт, потрібно обирати потужні аератори з великими відповідно бульбашками. Поки пухирці пройдуть скрізь грунт, вони поменшають. До того ж, потужні аератори забезпечують перемішування шарів води, тобто – рівномірне розподілення кисню в акваріумі.
Іноді функцію аерації в акваріумі виконує насос. До нього під’єднується розпилювач. Компресор створює течію, і вода додатково захоплює кисень із поверхні. Розпилювач насичує її з середини.
Найбільш популярні компресори поршневі та вібраційні, потужністю від 5 до 20 Вт. Сучасне обладнання, на відміну від застарілих зразків, досить тихо працює. Так що акваріуми можна встановлювати навіть у спальні. До речі, якщо в вас дома вже дуже бубонить компресор, під нього можна підкласти полорон, аби він не торкався корпусом до стінки акваріума: можливо, шум походить від цього, а не є його власною ознакою.
Фільтрація
Фільтр призначений для очищення води. Але він її не поглинає, а накопичує. Для результативної роботи його потрібно чистити.
Ніякий фільтр не позбавить вас необхідності підмінювати воду. Але завдяки фільтру робити це доведеться рідше.
Якщо фільтр забруднений, він починає працювати “вхолосту”. Очищення води вже не відбувається у ньому, бо корисні бактерії загинули. У більш занедбаному випадку бруд починає розкладатися у фільтрі, і аміак прямує в акваріум: такий собі зомбі-фільтр. Тому потрібно періодично прочищати фільтр. У сучасних моделях це не дуже складно: увесь бруд накопичується у окремому контейнері. Зовнішні фільтри забруднюються не так швидко, як внутрішні. Частіше за все потребують уваги аерліфтні фільтри – промивати губку потрібно щотижня.
Визначити, що фільтр забруднений, можна по тому, що він починає сильніше шуміти.
Промивати фільтр потрібно проточною водою, не просушувати. Інакше загинуть корисні бактерії, що здійснюють біологічне очищення води.
Час від часу потрібно влаштовувати “банний день” – промивати всі частини фільтра, а не тільки контейнер. Але допускати до висушування губок та фільтруючих матеріалів у такому разі теж небажано.
