Моллінезія — так у народі називають кілька видів пецилій — відома своєю примхливістю в утриманні, а ще тим, що в природі вона плещеться як у прісних водах, так і в ледь солонуватих — наприклад, затоках, і навіть більше — знаходили її і в морських хвилях. Що це за рибка така, яка, з одного боку, славиться капризною мешканкою акваріума, а з іншого боку — може мешкати в різних умовах природи?
Досвідчені акваріумісти називають моллінезію ласкаво — «молі». У вітчизняних акваріумах «молі» стали частими гостями вже давно, ще за часів радянської акваріумістики. Але максимальної популярності досягли лише кілька видів «молі»: чорна моллінезія, Латипіна, Широкоплавнична, парусна, вона ж — моллінезія Веліфера.
Сьогодні моллінезія може похвалитися гібридами, скажімо, лірохвостими формами цієї акваріумної рибки, названої за формою хвоста. Є дискові моллінезії або «балон». Але природні «молі» все ж таки вважаються найкрасивішими. Порівнювати їх із виведеними штучним способом рибками немає сенсу навіть намагатися, оскільки у «штучних» дуже сильні пропорційні порушення в будові тіла. Все ж таки природа розумніша за людину!
Природа моллінезії
«Природа» моллінезії унікальна. Як ми вже на початку зазначили, ця рибка живе в найрізноманітніших водоймах. Її можна зустріти в прісних центральноамериканських водоймах, а також у солонуватих затоках цієї ж місцевості. Півострів Юкатан може похвалитися зграйками парусної «молі», а північноамериканські та південно-східні узбережжя прісних і солонуватих водойм Америки — широкоплавничною моллінезією.
Чомусь у наших акваріумах найбільшого поширення набула чорна моллінезія, а між тим, навіть початкове, природне забарвлення цих риб — найрізноманітніше. Є і жовті моллінезії з сірим відливом, і плямисті — словом, все залежить від їхньої локалізації.
Європейкою моллінезія стала близько 150 років тому. До речі, чорна рибка цієї «масті» була отримана все ж таки штучно. Чорна моллінезія заслужила свою популярність десь у 1940-х роках. Вивели її американські селекціонери. А от у 60-ті зірковість чорної «молі» відібрала «ліра».
Моллінезії з наших акваріумів подібні за зовнішністю до меченосців, однак різняться хвостами, які у моллінезій ширші, а також великими спинними плавцями. Самки, до речі, не так відрізняються — у них ці характеристики значно слабші. А от дикі моллінезії все більше схожі на пецилій, але їхнє тільце кругліше і більш видовжене.
Моллінезія в акваріумі
Загалом моллінезія дуже активна, але миролюбна в міру. Її цікавить в акваріумі здебільшого середній шар води і ближче до поверхні. Якщо ви зупинили свій вибір на цій рибці, не купуйте одну-дві особини — моллінезія комфортніше почувається групками, де більше самочок.
Незважаючи на те, що молі буває не особливо дружелюбною, вона підійде для одновидового акваріума, але з таким же успіхом почуватиметься нормально і в загальному.
Сумісність акваріумних риб з моллінезією дуже висока. Щоправда, з ким вже точно не подружиться «молі», так це з барбусами, особливо з тигровими. Якщо сусіди будуть приблизно однакові за характером і вдачею, то жодних проблем не виникне. Самці можуть поборотися за територію в тісному акваріумі, тож краще забезпечте рибкам достатньо простору.
Умови для моллінезій
В акваріумах, де мешкають моллінезії, потрібно забезпечити рослинні хащі та вільні «галявини». Моллінезія повинна мати можливість і сховатися в заростях, і вільно поплавати вдосталь. Ґрунт в акваріумі з цими красунями має бути середніх розмірів — найкраще тут покаже себе такий матеріал, як гравій.
Моллінезія — рибка, вимоглива до температури. Комфортний діапазон — від 25 до 30 градусів. При температурі нижче 25 градусів рибки починають почуватися гірше, стають млявими і втрачають апетит. Разом з тим моллінезія — рибка напрочуд витривала: відомі випадки, коли вона виживала при температурі близько 8 градусів. Ми не закликаємо утримувати її в таких умовах, але це свідчить про те, що короткочасне похолодання води не стане для неї катастрофою. Різкі стрибки температури, однак, переносить погано — вони шкодять здоров’ю рибки значно сильніше, ніж плавне зниження.
Бажаний об’єм акваріума для моллінезій — від 100 літрів. У просторому акваріумі рибки почуваються комфортно, менше конфліктують і краще виглядають.
Вода в акваріумі з «молі» має бути гранично чистою. Дуже важливий для рибки кисень в акваріумній воді, тож фільтрація та аерація в акваріумі просто незамінні.
Раз на тиждень потрібно робити в акваріумі підміну води. Зверніть увагу: якщо ваша вода занадто м’яка, моллінезіям вона не підійде — жорсткість не повинна бути менше 6. Якщо вода все ж таки занадто м’яка, можна додати звичайну або морську сіль: не більше 2–3 грамів на літр акваріумної води.
Світло для моллінезій
Моллінезіям світло в акваріумі дуже потрібне. Незалежно від пори року, у моллінезій світло має бути не менше 13 годин на добу. Хоча б пару годинок на день моллінезії повинні мати доступ до денного світла. Крім того, акваріум має містити такі декоративні елементи, як камінці та корчі — чудові місця для того, щоб сховатися, як і рослинні зарості. Відкриті ділянки для плавання мають бути освітлені достатньо.
Раціон для молі
Моллінезії в принципі їдять все, але їм потрібна різноманітність їжі. Так, молі їсть і заморожений, і сухий корм, і живий, і рослинний. Важливий момент: моллінезію не можна підгодовувати лише живим кормом. Цій рибці, особливо на ранніх стадіях розвитку, дуже потрібен рослинний корм. Його досить часом і в самому акваріумі у вигляді водоростевих наростів на корчах, стінках акваріума і камінцях. Якщо такої їжі не вистачає, моллінезії без зайвого сорому об’їдять навіть молоді листочки рослин.
Як отримати потомство моллінезій?
Молоді моллінезії досягають статевої зрілості десь через рік після народження. До речі, моллінезії мають цікаву здатність — у процесі життя вони можуть змінити стать.
Моллінезії належать до живородящих рибок, тож вагітну самку можна роздивитися по округленому животику, який постійно збільшується. У такому стані самка шукає затишні місця, ховається в тихих закутках, заростях і взагалі якомога менше показується в акваріумі. Щоб забезпечити їй безпеку і найкращі умови, самку відсаджують в окремий кімнатний водойм. «Вагітність» триває від 35 до 45 діб.
За раз самка моллінезії виробляє на світ близько півсотні, а то й більше мальків. Але якщо під час вагітності їй не забезпечували відповідних умов, то приплід може бути мертвим.
Мальки хворіють і гинуть від недостатньо якісної акваріумної води, особливо якщо вона забруднена або не відповідає потрібним параметрам. В акваріумі-нерестовику вода потребує частіших підмін. Підвищує стійкість маленьких моллінезій злегка підсолена вода.
Мальків моллінезії слід годувати так званим живим пилом — як матеріал підійдуть інфузорії та коловертки, артемії та науплії циклопа. Слід зазначити, що у чорної моллінезії іноді може з’явитися зграя білих дитинчат-альбіносів — така форма присутня у цих рибок теж.
Інші види моллінезій
Крім чорної, найпоширенішої, в акваріумах різних країн можна побачити і широкоплавничну — з оливковим тільцем і невеликими плямками. Розкішно виглядає в акваріумі і моллінезія Веліфера, яку ще пафосно називають парусною — за красивої форми величезний плавець. За кольорами моллінезії — це цілий асортимент розцвіток: шоколадний, медовий, червоний, золотистий, мармуровий.
Який би вид цих рибок ви не вибрали, акваріум для моллінезій має бути просторим і з гарним освітленням. Якщо дотримуватися всіх умов утримання, парусна моллінезія може прожити в акваріумі цілих 8 років.
Кому підійдуть моллінезії?
Моллінезія — доступна і невибаглива рибка, яка підійде і новачкам, і досвідченим акваріумістам. Вона рідко хворіє — при правильному догляді це одна з найстійкіших акваріумних рибок. Головна умова — просторий акваріум від 100 літрів і стабільні параметри води. Більшість проблем з молі виникає саме тоді, коли їх намагаються утримувати в надто маленькому об’ємі або в акваріумі з нестабільним біобалансом.
Якщо акваріум налагоджений і працює стабільно — моллінезія радуватиме вас роками без зайвих клопотів.