Якщо спробувати скласти рейтинг прихильності акваріумістів до прісноводних рибок, то барбуси безумовно опиняться на початку таблиці. Чому вони такі популярні, ці маленькі рухливі рибки? Поведінку барбусів можна характеризувати як задиркувату, веселу, а саму рибку — як дуже витривалу до умов утримання.
Хто такі барбуси
Барбус — ікромечуща рибка з родини карпових. В акваріумі тримається у нижньому шарі, де є рослини та водорості. Активності барбуса може позаздрити будь-яка рибка. При постійності умов утримання барбуси невибагливі — але різкої зміни параметрів води не переносять. Вони радше пристосуються до постійних проблем, ніж витримають їхнє раптове виникнення. Якщо ж потурбуватися про них з любов’ю, вони віддячать різнобарвною красою та веселими іграми.
Трохи цифр про барбусів
Середня довжина тіла барбуса — від 4 до 6 сантиметрів. Тривалість життя — до 5 років, дрібні різновиди живуть 3–4 роки. Барбуси — стайні риби, найкраще почуваються гуртом, тому купляти їх потрібно відразу по 5–7 штук. Лише деякі великі види, як-от акулячий барбус, мешкають поодинці або парою.
Невеличка зграя барбусів комфортно почуватиметься в акваріумі на 50 літрів з температурою 20–27 градусів. Рибки полюбляють течію, тож аератор в акваріумі обов’язковий. Вода повинна бути старою — часті великі підміни їм не до вподоби.
Рибки дуже рухливі, тому декорації та рослини мають лишати їм місце для плавання. Водночас порожній акваріум їх не порадує — барбуси люблять гратися між камінням, корягами та стеблами рослин. Добре, якщо в акваріумі знайдуть місце плаваючі рослини — пістія, елодея. З ґрунтових підійдуть криптокорина, анубіас, гігрофіла або ехінодорус. Але рослин має бути відносно небагато, щоб лишалося місце для плавання.
Що в нас на обід?
Гастрономічні інтереси барбусів настільки різноманітні, що проблем з годуванням не виникає. Вони охоче їдять сухі корми, пластівці, дафнію, трубочника, мотиля, циклопа, морожені корми — загалом усе. Підійдуть і гранульовані промислові корми.
Є одне «але»: барбуси охоче підгризають рослини в акваріумі — можуть спробувати на смак ваш улюблений ехінодорус або обкусати корінці пістії. Шкоду вони завдають не навмисне — просто шукають різноманітності. Уникнути цього просто: систематично додавайте до їхнього раціону рослинні добавки — ошпарену кропиву, листочки салату або подрібнені кульбаби.
Деякі види барбусів мають свої особливі побажання щодо умов утримання.
Питання сумісності
Барбусів не дарма називають «барбосиками» — інколи їм бракує товариськості по відношенню до інших рибок. Навіть всередині зграї можуть виникати сутички. Тому перш ніж підселяти барбусів, варто добре подумати про сумісність з уже наявними мешканцями акваріума.
Перше, що дратує барбуса — рибки з довгими вуалевидними плавцями. Гуппі, золоті рибки вуалехвости, скалярії, молінезія веліфера та півники в акваріумі з барбусами — погана ідея.
Друге — барбуси погано уживаються зі спокійними та повільними рибками. Своєю стрімкістю вони постійно тримають їх у стресі, навіть не чіпаючись. Скалярії, ляліуси та інші сором’язливі рибки почуватимуться некомфортно в їхній компанії.
Третє — два задиркуваті види в одному акваріумі довго не витримають. Влаштовувати змагання між барбусами та іншими агресивними рибками не варто — врешті постраждають усі.
Найкраще з барбусами знаходять спільну мову мечоносці та пецилії — у них немає спільних інтересів, а отже й приводу для бійки. Боції, гурамі, папужки, даніо-реріо, сомики та молінезії зі звичайними плавцями цілком придатні як сусіди. А якщо хочеться уникнути питання сумісності взагалі — барбуси чудово почуваються у видовому акваріумі, де зібрана колекція різних їхніх видів.
Поширені види барбусів
Золотий (вогняний) барбус
Вогняний барбус — один з найпопулярніших і найвпізнаваніших представників свого роду. Невелика, активна, яскрава рибка, що одразу впадає в очі в будь-якому акваріумі.
Свою назву вогняний барбус отримав не випадково. У нерестовий період самці буквально спалахують — їхнє тіло забарвлюється у насичений жовтий, помаранчевий або вогняно-червоний колір. В звичайний час забарвлення скромніше, але однаково привабливе. Самиці помітно блідіші за самців.
Вогняний барбус — типово стайна рибка. Наодинці рибки страждають, стають млявими і втрачають забарвлення. Оптимальна група — від 6 штук, причому самців має бути не менше двох: саме конкуренція між ними змушує їх демонструвати всю яскравість своїх фарб.
За характером вогняний барбус — типовий барбус: активний, рухливий, задиркуватий. Довгі плавці сусідів його приваблюють. Тому гупі, скалярії та вуалехвости в одному акваріумі з ним — погана ідея. Зате з подібними за темпераментом рибками — даніо, іншими барбусами, молінезіями — уживається чудово.
Температурний режим для вогняного барбуса — 20–26 градусів. Акваріум від 50 літрів, обов’язково з аерацією та помірною кількістю рослин. Любить стару воду — частих великих підмін краще уникати.
У харчуванні вогняний барбус надає перевагу живому корму: дафнії, мотилю, коретрі. Але сухі та морожені корми також приймає добре. Важливо не забувати про рослинну складову раціону — ошпарена кропива, листочки салату або подрібнені кульбаби не дадуть рибкам обгризати рослини в акваріумі. Частка сухих кормів не повинна перевищувати чверті від усього харчування.
Суматранський барбус
Суматранський барбус — той самий, якого можна зустріти чи не в кожному прісноводному акваріумі. Його легко впізнати завдяки чотирьом чорним смугам поперек тіла. Рибка дуже невибаглива щодо їжі, що й зумовлює її популярність. Охоче їсть і сухий, і живий корм.
Для здоров’я дорослої рибки важливо давати їй рослинну їжу. Суматранці харчуються в товщі води, але не гребують підняти ласий шматочок з дна або піднятися до поверхні. Вирізняються гарним апетитом, тому іноді їм варто влаштовувати пісні дні — раз на тиждень просто не годуйте своїх смугастиків.
Вишневий барбус
Крім широко розповсюджених вогняних та суматранських барбусів природа подарувала нам безліч менш відомих, але чудових різновидів цієї рибки. У дрібних струмочках Шрі-Ланки було знайдено особливий вид — вишневий барбус. Це яскрава і досить миролюбна рибка, що вигідно відрізняє її від відомих родичів. В акваріумах вишневий барбус з’явився близько 50 років тому — перші екземпляри були завезені до Європи у 1936 році, а у 1956-му «вишенька» потрапила до радянських акваріумів.
Зграю з 6–10 рибок можна утримувати в ємності на 50 літрів. Вишневий барбус — маленька рибка і не має претензій до об’єму. Потребує старої води температурою 20–23 градуси. Підміни не повинні перевищувати 20% за один раз.
Вишневий барбус сьогодні майже зник на своїй батьківщині через розвиток сільського господарства та активний експорт рибок. Тож збереження цього виду — в руках любителів. Рибка занесена до Міжнародної Червоної Книги.
Розведення барбусів
Отримати потомство барбусів нескладно. У природних умовах їхній нерест відбувається в сезон дощів — тропічні зливи пом’якшують воду. Для стимулювання нересту в акваріумі воду також пом’якшують: замінюють третину дистильованою або талою водою.
Для нересту потрібен акваріум без ґрунту об’ємом від 10 літрів. Дно вкривають шаром рослин — підійдуть листя валіснерії або кладофора. Якщо лишити ікру напризволяще, барбуси можуть її з’їсти. Деякі акваріумісти кладуть поверх рослин дрібну сітку.
Нерестовий акваріум має бути добре освітлений — світловий день не менше 12 годин. Майбутніх батьків відсаджують увечері, а нерест починається зазвичай з моменту вмикання ламп. За один раз самка відкладає кілька сотень дрібних ікринок. Після нересту обох рибок повертають до загального акваріума.
Мальки з’являються протягом першої доби. Спочатку ховаються серед рослин, наступного дня стають помітні в акваріумі, а через 3–5 днів вже жваво плавають. Як стартовий корм підійдуть коловертки та інфузорії. За гарних умов барбуси досягають статевої зрілості у 8–10 місяців.
Здоров’я барбусів
Рибки мають гарний імунітет і хворіють нечасто. Різні акваріумні хвороби можливі лише за умов грубого порушення норм утримання та харчування. Частою проблемою є ожиріння — важливо дотримуватися норм подачі корму, оскільки надмірна вага знижує активність рибок і послаблює їхній імунітет.