Барбуси – фанати швидкості

Барбуси – фанати швидкості

Якщо спробувати скласти рейтінг прихильності акваріумістів до прісноводних рибок, то барбуси безумовно опиняться на початку таблиці. Чому вони такі популярні, ці маленькі рухливі рибки?

Поведінку барбусов можна характеризувати як задиркувату, веселу, а саму рибку – як дуже витривалу до умов утримання.

Хто такі барбуси

Барбус – ікромечуща рибка з родини карпозубих. В акваріумі утримується у нижньому шарі, де багато рослин та водоростей. Активності барбуса може позаздрити будь-яка рибка, а особливо – його витривалості стосовно різноманітних акваріумних негараздів та похибок власників. Щоправда, різка зміна параметрів води такі справляє враження на барбусів, вони радше пристосуються до постійних проблем, ніж зможуть витримати їхнє періодичне виникнення. Але якщо ви потурбуєтеся про них дійсно з любов’ю, вони віддячать вам своєю різнобарвною красою та веселими іграми.

Barbus3

Трохи цифр про барбусів

Середня довжина тіла барбуса – від 4 до 6 сантиметрів. Тривалість життя до 5 років, а дрібні різновиди живуть 3-4 роки.

Барбуси – риби стайні, найкраще почуваються гуртом, тому купляти їх потрібно відразу по 5 або 7 штук, а можливо і більше, якщо це дозволяє об’єм акваріума. Лише деякі підвиди, крупні, на зразок акуловогобарбуса мешкають поодинці або парою.

Невеличка зграя барбусів цілком комфортно почуватиметься в акваріумі на півсотні літрів. Температура повинна триматися в межах 20-24 градусів.

Puntius_tetrazona2

Рибки полюбляють течію, тож аератор в акваріумі не буде зайвим. Вода повинна бути старою.

Рибки дуже рухливі, тому потрібно потурбуватися про те, щоб декорації та рослини в акваріумі лишали їм місце для плавання. Але в той самий час їм подобається гратися між камінням, корягами на стеблами рослин. Порожній акваріум, де можна лише займатися човниковим плаванням від стіни до стіни не зробить рибок  щасливими.

Добре, якщо в акваріумі знайдуть місце рослини, що плавають на поверхні: пісція, елодея, блістка. З грунтових можливо посадити криптокорину, анубіас, гигрофілу або ехінодорус. Барбуси охоче відпочиватимуть у їхніх хащах від своїх справ. Але рослин має бути відносно небагато, аби було місце для плавання.

Що в нас на обід?

Барбуси не мають вимог щодо якості грунту, тому обирати його потрібно з огляду на потреби рослин. В цілому ці рибки – ідеальний вибір для тих, хто бажає мати гарний і яскравий акваріум і при цьому не дуже обтяжувати себе вправами по його обслуговуванню.

Рибки не виявляють значних примх стосовно меню. Охоче споживають сухі корми, пластівці або суміші на основі дафнії, також живі: власне дафнію, трубочник, мотиль, з апетитом з’їдятьціклопа. Можуть приймати морожені корми: ту саму дафнію або мотиля. Спробують і гранульовані корми.

351

Є  тільки одне «але». Барбуси настільки люблять різноманітність у їжі, що можуть спробувати на смак ваш улюблений шикарний ехінодорус, яким ви так пишалися, або іншу прикрасу акваріуму рослинного походження. Наприклад,пообкусювати у пісції її корінці і таким чином згубити чудові бархатні розетки. Цього можна уникнути, якщо систематично додавати в їхній раціон рослинні добавки, адже вони роблять шкоду не навмисне.

Деякі види барбусів мають свої особливі маленькі побажання стосовно умов утримання.

Питання сумісності

Барбусів можливо було б назвати «барбосиками» – інколи їм бракує товаринськості по відношенню до інших рибок в акваріумі. Навіть у середині зграї інколи виникають сутички. Злі барбуси можуть затовкти сусіда на смерть. Тому враховуйте таку можливість, якщо ви збираєтеся підселити барбусів в акваріум, де вже є мешканці. Чи вони зійдуться? Чи не будуть ці хулігани надто турбувати ваших улюбленців?

То коли ж барбуси можуть виявляти агресію?

Особливо дратують цих скромних ззовні, але зарозумілих рибок власники гарних, довгих, яскравих плавців: гуппі, золоті рибки вуалехвости, скалярії, молинезія веліфера. Півники, хоч вони і самі не боягузи, також небажані.

Рухливість барбусів створює стресову ситуацію для рибок спокійних та повільних, навіть якщо барбосики до них і не чіплятимуться. Скалярії, ляліуси та інші чутливі і сором’язливі рибки почуватимуться некомфортно в їхній компанії.

Не варто влаштовувати в акваріумі змагання, селити барбусів з іншими задиркуватими рибками: зрештою усі постраждають.

Краще за усіх з барбусами знаходять спільну мову меченосці та пецілії, бо в них нема спільних інтересів, а отже – і приводу для драки. Боції, гурамі, папужки, даніо-реріо, соміки, молінезії с простими плавцями цілком придатні на роль сусідів для барбусів.

А взагалі, рід Барбус настільки численний і різнобарвний, що утримувати його окремо можливо, маючи при цьому цікаву акваріумну колекцію.

Поширені види барбусів

Золотий (вогняний) барбус

Вогняний барбус вважається одною з самих активних та витривалих рибок. Він повинен утримуватися зграєю, або принаймні парою. Наодинці з собою рибки страждатимуть.

Огненный барбус свою окраску лучше всего показывает в брачный период

Вогняний барбус хизуэться яскравим брачним забарвленням

Вогняний барбус має найяскравіше забарвлення у нерестовий період.

Що споживають ці рибки? Майже все, але найбільше виявляють прихильність до живого корму. Дафнія, мотиль, коретрапідійдуть їм найкраще. Не можна забувати про додавання рослинного компоненту у харчування: давати пошматовану крапиву, салат або листя кульбаби, що ошпарені окропом. Доля сухіх кормів в ідеалі не повинна перевищувати 25 відсотків.

Суманранці

Суматранськийбарбус – той самий, що  його можливо зустріти ледь не у кожному прісному акваріумі. Його легко відрізнити завдяки чотирьом чорним смужкам поперек тіла. Рибка дуже невибаглива стосовно їжі, що зумовлює її популярність. Вона охоче поїсть і сухий, і живий корм.

Аби доросла рибка була  здорова, важливо давати їй рослинну їжу. Суматранці харчуються в товщі води, але не гребують підняти ласий шматочок з дна або піднятися до поверхні. Відрізняються гарним апетитом, тому інколи їм потрібно влаштовувати пісні дні. Раз на тиждень просто не годуйте ваших смугастиків.

Барбус суматранский

Барбус суматранський

Барбус вишневий

Крім широко розповсюджених вогняних та суматранськихбарбусів природа подарувала нам безліч менш відомих, але чудових різновидів цієї рибки. Вони також зустрічаються в акваріумах.

В дрібних струмочках Шрі-Ланкі було знайдено особливий вид барбусів – вишневий. Це яскрава і досить миролюбна рибка, що вигідно відрізняє її від відомих родичів. В акваріумах вишневий барбус з’явився років п’ятдесят тому. Відома навіть точна дата, коли в Європу було завезено перші екземпляри – 1936 рік, а у 1956 «вишенька» потрапив до радянських акваріумів.

Зграю рибок чисельністю 6-10 осіб можливо утримувати у ємності на 50 літрів. Вишневий барбус – маленька рибка і не має претензій до об’єму. Потребує старої води температурою 20-23 градуси. Підміни не повинні перевищувати 20% за один раз.

Вишневий барбус сьогодні майже зник на своїй батьківщині, що зумовлено розвитком сільського господарства та активним експортом рибок для потреб акваріумістів. Тож тепер збереження цього виду в руках любителів. Рибка занесена до Міжнародної Червоної Книги.

Вишневый барбус занесен в Красную книгу

Вишневого барбуса занесено до Червоної Книги

Розведення барбусів

Отримати потомство барбусів не складно. В природніх умовах їхній нерест відбувається протягом сезону дощів. Тропічні ливневі дощі пом’якшують воду, тому для стимулювання нересту у акваріумі воду також пом’якшують. З цією метою замінюють разово третину води дистільованою або талою.

Для нересту потрібен акваріум без грунту об’ємом від 10 літрів. Дно потрібно вкрити шаром рослин. Підійдуть листя валіснерії або кладофора. Якщо кинути ікру напризволяще, барбуси можуть її поїсти. Деякі акваріумісти навіть кладуть наверх трави дрібну сітку.

Барбус - стайная рыбка

Барбус – стайна рибка

Нерестовий акваріум має бути гарно освітлений. День повинен тривати не менше 12 годин. Майбутніх батьків відсаджують звечора, а нерест починається зазвичай з моменту ввімкнення ламп. За один раз самка відкладає кілька сотень дрібних ікринок. Після нересту обох рибок повертають в загальний акваріум.

Мальки з’являються протягом першої доби. З початку  вони ховаються серед рослин, і лише наступного дня стають помітні в акваріумі. Через 3-5 днів вони вже жваво плавають.

В якості дітячої суміші для маленьких барбосиківпідійдутьколовратки та інфузорії. У гарних умовах барбуси досягають статевої зрілості у 8-10 місяців.

Барбус не любит слишком густых зарослей в аквариуме

Барбус не любить занадто густих хащів в акваріумі

Здоров’я барбусів

Рибки мають гарний імунітет і хворіють нечасто. Різні акваріумні хвороби можливі в них лише за умов грубого порушення норм утримання та харчування.

Частою проблемою є ожиріння. Важливо дотримуватись норм подачі корму, оскільки надмірна вага може бути причиною зниження активності і пригнічення захисних функцій імунної системи рибок.


Опублікувати коментар